Обратите внимание

Запрошуємо Вас взяти участь у Третьому Всеукраїнському конкурсі православних педагогів
02.06.2014, 12:10
Зміни МОН України до Типових начальних планів щодо викладання курсів духовно-морального спрямування
30.05.2014, 11:38
ВНИМАНИЮ РОДИТЕЛЕЙ! Дополнительная информация о курсе "Библейская и стория и христианская этика"
05.04.2013, 10:52
ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВНЕ ПЕДАГОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ПРОВОДИТЬ ДУХОВНО-ПРОСВІТНИЦЬКІ ЛЕКЦІЇ-БЕСІДИ НА БАЗІ ПНПУ ІМ. КОРОЛЕНКА
31.10.2012, 10:11
Задать интересующий вопрос и поучаствовать в обсуждении актуальных тем мы также можем в социальной сети "В КОНТАКТЕ"
16.03.2012, 13:44
РОЗПОЧАВ РОБОТУ КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ПУНКТ З ПИТАНЬ ВИКЛАДАННЯ ПРЕДМЕТІВ МОРАЛЬНО-ДУХОВНОГО СПРЯМУВАННЯ
15.03.2012, 12:20
Православный спортивно-туристический клуб "КРОК"
07.02.2012, 11:26
Изменения в работе форума.
30.01.2012, 18:42

Ссылки

Полтавская Епархия Украинской Православной Церкви Мгарский монастырь. Журнал «Мгарскій колоколъ»
Православие.Ru
Молодость не равнодушна Полтавская Миссионерская Духовная Семинария
Украина Православная
Официальный сайт Казанской епархии Паломнический Центр при ОВЦС УПЦ
АПОЛОГЕТ - всеукраинский апологетический центр во имя святителя Иоанна Златоуста  

Код нашей кнопки

ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ VІ ПОКРОВСЬКИХ МІЖНАРОДНИХ МІСІОНЕРСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКИХ ЧИТАНЬ «СВІТЛО ВОЛОДИМИРОВОГО ХРЕЩЕННЯ КРІЗЬ ВІХИ ТИСЯЧОЛІТЬ»

31 октября 2013, 11:00, Киев

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира з 29 по 31 жовтня 2013 р. у м. Києві відбулися VІ Покровські міжнародні місіонерсько-просвітницькі читання «Світло Володимирового Хрещення крізь віхи тисячоліть».

Науково-практичний церковно-світський форум був організований Відділом релігійної освіти, катехизації та місіонерства при Священному Синоді Української Православної Церкви спільно з Київським національним університетом імені Т. Г. Шевченка, Інститутом проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, Київським університетом імені Б. Д. Грінченка, Полтавською Місіонерською Духовною Семінарією, Київським релігійно-філософським товариством за участі Всеукраїнського Православного педагогічного товариства та Київських Духовних Академії і Семінарії. Читання відбулися на базі Київського інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка та Гуманітарного інституту Київського університету імені Б. Д. Грінченка.

Читання проходили під знаком видатного ювілею — 1025-річчя Хрещення Київської Русі.

У заході взяли участь близько 800 представників з усіх регіонів України, а також Росії, Білорусі, Грузії Великобританії, Польщі. Протягом трьох днів у форматі Читань спільно працювали академіки Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України, Національної академії медичних наук України, іноземних академій, викладачі та студенти духовних шкіл Української Православної Церкви та зарубіжжя, вчителі середніх шкіл, професори, викладачі та студенти світських вищих навчальних закладів, керівники та співробітники Синодальних відділів та комісій, священнослужителі Української Православної Церкви та братських Православних Церков.

Читання відкрилися спільною молитвою в актовій залі Київського інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка.

До організаторів, учасників та гостей форуму із Первосвятительським вітанням звернувся Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир, яке оголосив Високопреосвященніший Антоній, Митрополит Бориспільський і Броварський, Керуючий справами Української Православної Церкви.

З вітальними словами на відкритті Читань до учасників зернулись:

• ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філософських наук, професор, академік Національної академії наук України, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, Заслужений працівник освіти Леонід Васильович Губерський;

• Міністр культури України Леонід Михайлович Новохатько;

• представник Президента України у Верховній Раді України Юрій Романович Мірошниченко;

• член Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук, професор, директор Інституту проблем виховання НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України Іван Дмитрович Бех.

Вітальний лист на адресу Читань, який надійшов від Міністра освіти і науки України Дмитра Володимировича Табачника, виголосив митрополит Полтавський і Миргородський Филип.

До учасників Читань з вітанням звернувся Патріарший Екзарх всієї Білорусі Високопреосвященніший Митрополит Мінський і Слуцький Філарет. Вітання Його Високопреосвященства зачитав Преосвященний Єпископ Бобруйський і Биховський Серафим.

Зі словами благих побажань на адресу конференції звернувся Голова Київської міської державної адміністрації Олександр Павлович Попов. Привітання Олександра Павловича зачитав його заступник Олександр Геннадійович Пузанов.

Вітання від Голови Відділу релігійної освіти і катехізації Російської Православної Церкви Митрополита Ростовського і Новочеркаського Меркурія учасникам читань передав Високопреосвященніший митрополит Филип.

На першому пленарному засіданні з доповідями виступили:

- Митрополит Полтавський і Миргородський Филип, Голова Відділу релігійної освіти, катехизації та місіонерства при Священному Синоді Української Православної Церкви;

- Іван Дмитрович Бех, член Національної академії педагогічних наук України, доктор психологічних наук, професор, директор Інституту проблем виховання НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України;

- Єпископ Бобруйський і Биховський Серафим, перший проректор Державної установи освіти «Інститут теології імені святих Мефодія і Кирила» Білоруського державного університету; доцент кафедри біблеїстики і церковно-практичних дисциплін Інституту теології;

- Марина Вікторівна Гриньова, декан природничого факультету, завідувач кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, доктор педагогічних наук, професор;

- Костянтин Борисович Сігов, директор Центру європейських гуманітарних досліджень та науково-видавничого об'єднання «Дух і літера».

На другому пленарному засіданні виступили:

- архімандрит Адам (Ахаладзе), голова Департаменту охорони здоров'я Грузинської Патріархії;

- Галина Михайлівна Сагач, доктор теології, доктор педагогічних наук, професор кафедри теорії і методики виховної роботи Херсонської академії неперервної освіти, віце-президент Міжнародної академії богословських наук;

- Олег Володимирович Бойко-Бойчук, директор громадської організації «Україна Православна»;

- протоієрей Максим Нікольський, клірик кафедрального собору на честь Успіння Божої Матері (Лондон);

- Володимир Михайлович Сініцин, доцент кафедри мистецтвознавства Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського, кандидат мистецтвознавства, член-кореспондент Міжнародної академії креативної педагогіки.

Закінчилася робота першого дня читань спільною молитвою.

Другий день роботи VI Покровських місіонерсько-просвітницьких читань був проведений у формі секційних засідань. Робота секцій та круглих столів відбувалася на базі Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка за кількома тематичними напрямками:

- перша секція – «Вплив християнства на формування освітньої парадигми в Україні»;

- друга секція – «Духовно-культурні та сімейні цінності християнства в молодіжному середовищі»;

- третя секція – «Недільна школа – духовне підгрунтя підростаючого покоління»;

- четверта секція – «Сучасна медицина і Православ'я»;

- п'ята секція – «Теологія і філософія християнства»;

- шоста секція – «Психологія творчості та православна духовність»;

- сьома секція – «Християнські духовно-моральні курси в системі шкільної та позашкільної освіти України: досвід та перспективи».

Робота кожної секції закінчилась прийняттям резолюцій.

Організатори, учасники та гості Читань були одностайні в думці про те, що Володимирове Хрещення – епохальна подія в нашій історії. Воно стало для нашого народу точкою відліку нового цивілізаційного розвитку. Прийняття християнства долучило молоду Київську державу до вищих культурних і наукових досягнень свого часу, морально сформувало характер суспільства. І сьогодні ми усвідомлюємо, що вся наша культура виросла на християнському ґрунті, а тому для нас вкрай важливо зберегти власну православну традицію, вкласти її в душі і серця молодого покоління.

Робота Читань показала, що в сучасному світі не втрачається актуальність справжніх і вічних моральних цінностей, необхідних для нормального існування суспільства, на підтримку яких завжди виступає Церква. Серед цих цінностей – свобода, мир, святість людського життя від зачаття до природної смерті, міцна сім'я, заснована на любові і вірності, громадський обов'язок, зобов'язання людини перед ближніми. Учасники Читань переконані, що держава у своїй політиці покликана сприяти утвердженню цих цінностей, протистояти спробам їх руйнування або заперечення.

У наш час відбувається розвиток співробітництва Церкви, державних і громадських організацій. Активізується діяльність синодальних структур Української Православної Церкви, їх взаємодія з єпархіями, що позитивно впливає на церковно-державні та церковно-суспільні зв'язки на всіх рівнях.

Водночас учасники Читань відзначили, що зміцнення впливу Церкви на суспільне життя стає причиною і все більшої активізації деструктивних сил, не зацікавлених у духовно-моральному розвитку суспільства. При цьому ми завжди відкриті для конструктивної критики, яка допомагає зрозуміти помилки, зробити правильні висновки, уникнути явищ, не притаманних Церкві Христовій. У той же час Церква, покликана свідчити про Христову Істину усьому світу, об'єктивно оцінює ті суспільні процеси, які стають спокусою для ще духовно слабких і шукаючих людей, особливо для дітей та молоді, дає правдиву характеристику негативним суспільним явищам, не ховаючись за хибним розумінням смирення і терпимості.

Зважаючи на європейський напрямок розвитку українського суспільства, учасники Читань зауважили, що не можна забувати про ті фундаментальні духовні цінності кожної окремої нації, без яких неможливо зрозуміти феномен європейської культури та багатьох європейських політичних інститутів.

За словами німецького філософа Мартіна Хайдеггера, всяка рослина росте з ґрунту, і тільки в цьому випадку вона є справжньою. Як західна культура виросла із західного християнства, так і українська культура повинна розвиватися на православному ґрунті, з якого вона й виросла. Тільки в тому випадку суспільство буде стабільним і розвиватиметься, якщо воно не відмовляється від своїх коренів і своїх традицій, але ґрунтується на них; вірність традиції – це основа збереження самоідентичності й гарантія того, що ми не зникнемо в цьому секуляризованому світі.

Підвищення релігійної самосвідомості нашого народу підтверджує, що світський характер держави не є перешкодою до громадського служіння Церкви в сферах освіти і науки, соціальної допомоги нужденним та благодійності, пастирської опіки військовослужбовців і співробітників правоохоронних органів, традиційного виховання козацтва, духовної допомоги засудженим та ув’язненим, розвитку православної місії в багатьох інших областях. Слово «світський» не означає «атеїстичний» або «антицерковний», але «громадянський», тобто рівновіддалений від релігійних та інших світоглядів або ідеологій. Саме завдяки цій нейтральності держава має можливість взаємодіяти з Українською Православною Церквою та зі всіма здоровими суспільними силами як з партнерами в суспільно важливих питаннях.

Особливу значимість у зв'язку з цим набуває релігійне просвітництво, яке має сприяти тому, щоб люди, що ідентифікують себе з Християнством, якою б професійною діяльністю вони не займалися, навчилися розуміти основні положення християнського віровчення. Цьому має сприяти подальший розвиток безперервної релігійної освіти як в освітніх установах Української Православної Церкви, так і в рамках вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах курсів «Біблійна історія та християнська етика», «Християнська етика в українській культурі» тощо , до якого потрібно залучати дітей, починаючи з дошкільного віку і протягом усіх років продовження освіти. Необхідно також підвищення ролі теологічної освіти і в цілому богословської науки. Слід приділяти увагу і розвитку комплексу заходів, що сприяють поширенню знань про роль Церкви в історії та культурі нашої Батьківщини, а також – правильному шануванню наших прославлених у лику святих співвітчизників, серед яких особливе місце займають новомученики та сповідники ХХ століття.

Значну увагу учасники Читань приділили питанням церковної місії та місіонерського служіння Української Православної Церкви. В сучасних історико-культурних і соціально-політичних реаліях місіонери несуть Благу Звістку людям, які ще не усвідомлюють своєї потреби в Церкві. Це люди різні за своїм життєвим укладом, віком, освітою, інтересам, професіями. У взаєминах з ними місіонер зобов'язаний пам'ятати, що він не пропагандист і не агітатор, а співробітник Духа Святого, благовісник Слова Божого (1 Кор. 3, 9). А тому в єпархіях нашої Церкви повинна проводитися не лише індивідуальна місіонерська робота, але створюватися і здійснюватися методично грамотні, ретельно розроблені програми.

Учасники Читань відзначили, що для успішного місіонерства необхідно уважно спостерігати і грамотно співвідносити стиль і мову нашої проповіді з сучасним життям, адже в благовісті головне не форма, а суть та зміст. Тому будь-яка місіонерська інновація, будучи новою за формою, повинна залишатися православною по своїй суті.

Завдання місіонера – привести людину до Христа, дати їй їжу для роздумів і розповісти про те, у що і як ми віруємо та чому наш світоглядний вибір зроблено на користь православного християнства. Принцип особистого свідоцтва повинен домінувати над позицією вчительства зверху.

Як явище, що значно шкодить роботі православних місіонерів, була відзначена діяльність псевдоправославних «блюстителів благочестя». Сьогодні нашого місіонера приймають з радістю в більшості аудиторій. Місіонер, що вміє говорити на доступній мові, створювати атмосферу взаєморозуміння і довіри, пожинає реальні плоди навіть після однієї єдиної зустрічі. Однак у церковному середовищі місіонери нерідко зустрічаються з протистоянням їх служінню. Іноді боротьба переходить у відкритий інформаційний простір, на що у місіонерів йде набагато більше сил, ніж, власне, на саму місіонерську роботу.

Дякуючи Богові за благодатну можливість розвивати місіонерську діяльність у сучасних умовах, учасники відзначили, що здійснення місіонерського служіння повинно завжди мати на увазі головну заповідь любові: «Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що можу і гори переставляти, та любові не маю, – то я ніщо » (1 Кор. 13, 2).

Учасники Читань наголосили на необхідності подальшого розповсюдження і розвитку такої форми духовної просвіти, як гуртки з вивчення Святого Письма, та популяризації цієї форми роботи в єпархіях; сприяти подальшим ініціативам з організації в єпархіях місіонерських богослужінь з поясненням символіки і сенсу того, що відбувається на доступній для розуміння мові; підтримувати на загальноцерковному рівні місіонерів, які несуть своє служіння в різних єпархіях нашої Церкви.

Обговорюючи питання, пов’язані з поширенням духовно-культурних та сімейних християнських цінностей в молодіжному середовищі, учасники Читань висунули наступні пропозиції:

• активізувати теми цнотливості для молодіжного середовища у проповідях, використовуючи позитивні приклади наслідків морально-християнського способу життя в області міжлюдських відносин та негативні приклади впливу розбещення;

• враховуючи статистичні дані про позитивну оцінку з боку молоді ранніх статевих стосунків та одностатевих шлюбів (близько 80% опитаних) констатувати крайню необхідність скорочення пропаганди всіх форм сексуальності в ранньому юнацькому та дівочому віці, коли характер людини ще формується і будь-який інформаційний матеріал є життєвизначальним на весь період;

• відзначити малоактивність православних священнослужителів при окормленні педагогів та учнів класів і шкіл, де запроваджено уроки «Християнської етики», та визнати, що це призводить до активізації діяльності протестантів в навчальному процесі загальноосвітніх шкіл;

• враховуючи зростаючу популярність квазі-місіонерських форм християнізації, таких як псевдо-сучасні переклади Святого Письма для молоді з блюзнірськими висловлюваннями, псевдо-християнські субкультури та інше, визнати, що православному суспільству потрібна не інкультурація християнства, а християнізація культури;

• активно використовувати педагогічний та організаційний досвід успішних молодіжних організацій, створити реєстр таких організацій у мережі інтернет для зв’язку з ними.

Учасники секції «Недільна школа – духовний фундамент підростаючого покоління» висунули наступні пропозиції:

• просити Синодальний відділ релігійної освіти катехізації та місіонерства УПЦ звернутися до єпархіальних архієреїв, благочинних та настоятелів приходів, підкресливши важливість недільних шкіл як фундаменту для духовно-морального становлення молоді України;

• просити Голову Синодального відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства взяти під особистий контроль завершення роботи над Концепцією «Релігійна освіта і катехізація як головна місія Православної Церкви» для подальшого затвердження її Священним Синодом УПЦ;

• підтримати ініціативу впровадження всеукраїнського експериментального науково-педагогічного проекту «Середовище благочестя як фактор цілісного розвітку особистості в системі освіти України».

Учасники круглого столу «Вектори розвитку християнських просвітницьких та місіонерських проектів» висунули пропозицію звернутися до Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї та Синодального відділу з релігійної освіти, катехізації та місіонерства з проханням благословити створення при всіх парафіях парафіяльних батьківських комітетів в якості низового робочого органу в системі соціального служіння Церкви, організаційно включеного до єпархіального відділу у справах сім'ї.

Учасники медичної секції вважають, що інститут донорства органів являє загрозу традиційним православним цінностям та підриває усталену систему соціальних відносин, на яких ґрунтується суспільне життя. Зокрема, виникають такі явища як «ринок органів», ставлення до іншої людини як до джерела органів – інструментальне споживацьке ставлення до ближнього, виникають передумови торгівлі людьми та їх вбивства на замовлення заради вилучення органів.

Підбиваючи підсумки форуму, учасники Читань дійшли згоди в тому, що головною особливістю діяльності Церкви в сучасному світі має стати аналіз та творче використання накопиченого в минулі роки досвіду, розвиток широкої творчої діяльності на твердій основі стандартів, що містять богословські вивірені позиції. Сьогодні є дуже важливим підвищення професіоналізму церковних фахівців в областях релігійної освіти, катехізації, соціального служіння, військового і тюремного служіння тощо, розвиток богословської думки, церковної місії, церковних мистецтв, наукових досліджень, церковної журналістики та інших форм служіння Церкви. Освіта й церковна місія в сучасному суспільстві повинні базуватися на тисячолітніх традиціях нашого народу, витоки яких нам дало Володимирове Хрещення. Церква ніколи не відокремлювала віру від знань, не протиставляла свободу творчості людини смиренню й послуху. А тому освіта повинна бути системою не лише надбання знань і умінь, але й виховання і духовної просвіти людини, іншими словами – системою цілісного розвитку людини.

Хай просвітить Господь нас, спадкоємців Володимирової купелі, світлом Своєї Божественної Премудрості!

+ Ф И Л И П ,

Митрополит Полтавський і Миргородський,

Голова Відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства

при Священному Синоді Української Православної Церкви

31 жовтня 2013 року

Пресс-служба Синодального отдела религиозного образования, катехизации и миссионерства УПЦ1707